Мої спостереження стосуватимуться невеличкого курорту Урекі. Тут відпочивають переважно грузини, вірмени і азербайджанці, меншою мірою росіяни. Українці - екзотика :).
Мовою міжнародного спілкування є російська. Хоча, як не дивно, більш-менш добре російською володіє невелика частина людей. Це стосується навіть офіціантів і таксистів. Іноді порозумітися було досить важко. Хоча меню російською є.
Російською тут розмовляють зі східним акцентом. У нас кілька разів питали, чи ми з Москви, незважаючи на нашу явно немосковську вимову і футболки з тризубом (на мені) і з написом 'People support Ukrainian armed forces' (на Ромі).
Ілюстрація рівня знання російської:
Цікавий атракціон "злови автобус":
В ресторані готелю "Еліта" часто по телевізору можна було побачити російські канали. Новин, на щастя, я не зустрічала. Розважальні програми якісь і музика.
Склалося враження, що в Батумі з російською все значно краще.
Дорожні вказівники дублюються англійською. Російською - ні. Хоча англійську мову довелося чути в Грузії тільки в аеропорту.
О, згадалося ще. В Батумі зайшли в ресторан "Україна" (фото поганої якості, кращого немає):
Жодного слова українською не помітила :(. Навіть по телевізору крутили російську попсу.
Урекі - це таке собі село вздовж моря. Складається з пляжу, ринку, готелів і будинків. І все.
Що таке ринок, видно з автобуса:
З двох сторін дороги стоять розкладки, крамнички, аптеки, кафе, таксі. Тротуарів майже ніде немає. Речі на лотках припадають пилюкою, ніхто не париться.
Ще фото ринку:
Ринок плавно перетікає в парк розваг. Всередину ми не заходили, візуально нічого цікавого: батути, кілька дитячих атракціонів, пилюка і галас. От сфотографувала машинки, бо впав в око український прапор (навіть два, нормальний і перевернутий):
Парк розваг працює допізна, після півночі там було ще повно дорослих і дітлахів.
В Урекі є набережна, не на всю довжину пляжу. Крім лавок і ліхтарів ми там нічого не знайшли, може зайшли не надто далеко. А, ще там була палатка, де пропонували масаж. Масаж взагалі пропонували багато де.
Отже, в Урекі немає нічого цікавого. Крім моря. Море!
Море там надзвичайно тепле. Коли заходиш, абсолютно не відчуваєш дискомфорту. Ввечері навіть тепліше, ніж вдень.
Спуск у воду дуже пологий, щоб зайти глибше, треба добряче пройтися. Саме те, що треба дитині.
Щоправда, море в Урекі не має такого запаху, як, наприклад, в Криму. Тобто воно пахне водоростями, але якось не так. І чистим море назвати складно. Плаває якийсь пенопласт, зустрічаються всякі пляшечки-пакетики, на берегу недопалки. Тобто не в таких масштабах, як я бачила в Криму, але це є. Прибирати пляж ніхто не поспішає. Та й нормою є кинути сміття собі під ноги.
Тепер про хороше. Пісок. В Урекі унікальний магнетитовий пісок. Якщо вірити всьому, що про нього кажуть, то лікує він ледь не від усіх хвороб. Пісок має темний колір:
Чудово ліпиться:
І пристає до тіла і одягу :) :
Пісок потрапляє всюди. Частково цим пояснюються криві фотографії, бо не хотілося вимазати телефон :).
В самий пік сезону людей на пляжі ніколи не було занадто багато. Завжди можна було комфортно розміститися біля води чи, навпаки, подалі, як душа забажає.
У перший день Ромка взяв малого на руки і поніс в море. Даська злякався. Спокійно заходити в море став десь день на третій. А коли розпробував, то став плавати з кругом:
Щоправда, трохи боявся хвиль, тому часто шукав захисту у мами чи татка:
Ще трохи фото маленького дитячого (і не тільки) щастя:
В Грузії ходять ларі, дрібні гроші - тетрі. Цікаво, що все, що менше 5 ларі - це монети. При тому, що ларі приблизно у 7 разів дорожчий за гривню. Досить незвично :). До речі, місцеві кажуть "пять лар", а не "пять лари".
Рома тут сфотографував:
А п'ятірка окремо, бо тоді не було:
За долар давали 1,68 - 1,73 ларі. Іноді за домовленістю в крамницях брали долари.
Цікаво, що в неділю в Урекі обмінники не працювали. А в ніч з неділі на понеділок почали.
Спочатку ми харчувались в невеличкому готелі "ABA" в Урекі, в якому і жили. Фантазії про те, що нас будуть годувати смачними національними стравами, розвіялись дуже швидко. З чогось саме грузинського пригадую хачапурі і рулетики з баклажанів. Все решта - те, що готується нашвидкоруч або на кілька днів: харчо, омлет, яйця варені і смажені, сосиски, картопля фрі etc. Фруктів-овочів майже не давали, але їх можна купити на ринку, досить дешево. На майбутнє - краще не оплачувати харчування наперед. Тоді зовсім інше ставлення, гроші ж уже отримані, напружуватися не треба.
Склалося враження, що там харчуються переважно сосисками і іншою фігнею. На кожному кроці продаються чіпси (переважно "Люкс"), кукурудзяні палички, смажаться кури. Такого поняття, як "дитяча їжа" не існує в принципі. Тобто в аптеці можна купити якусь суміш чи фруктове пюре (асортименту нема, ціни огого), а от чим нагодувати півторарічного Дасю - проблема. В Урекі дуже багато дітей, і годують їх як дорослих - шашликом, картоплею фрі, сосисками. Або мамки самі варять каші, у деяких готелях є кухоньки. В ресторанах можна замовляти картоплю пюре, іноді є каші (часто варять одну кашу на день). Вдалося відшукати дитячі йогурти Хумана в аптеці.
До речі, про йогурти. Купила одного разу кілька йогуртів, всі написи грузинською. Штрихкод виявився український :). Таке враження, що там йогурти не дуже їдять. Більш популярна кисломолочна страва мацони, схоже на кисле молоко, трохи солонувате. Мені незвичне. Молоко купують переважно у людей, кожен ранок жінки ходять по вулицях і готелях та продають домашнє.
П'ють там переважно всякі газовані води, як місцевого виробництва ("Натахтарі" і ін.), так і всякі фанти-спрайти. Натуральних соків дуже мало, переважно українського і російського виробництва. Ціни на них високі. Фреш в Урекі відшукати не вдалося, був такий бзик "хочу і все". Нема. Обійшли півсела. В Грузії смачні мінералки. А от воду з крана в Урекі не п'ють, купують питну воду у пляшках.
Пиво-вино не куштували, якось не до того було з дитиною. Один раз Рома замовив у ресторані домашнє вино - шмурдяк. Але то може так випало. Взагалі грузинські вина ми постійно купуємо вдома.
В Урекі в ресторанах з меню постійно немає половини асортименту. З місцевої кухні вдалося скуштувати оджахурі (тушковане м'ясо з овочами) і смажений сулугуні. Досить смачно, але нічого особливого. Неймовірну форель ми їли в Батумі, у ресторані "Beregi" на набережній.
Ось цей ресторан:
А це рибка в ставку, прямо у Роми за спиною:
І на десерт з місцевим колоритом. В Урекі варять каву на піску прямо на ходу:
